Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі

      Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.    

      Одним із завдань дошкільної освіти, визначених у статті 7 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-Ш, є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу.

        Концепція дошкільного виховання в Україні , сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання, такі як «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Я у Світі» (нова редакція), «Українське довкілля», «Соняшник».

       Групи дитячого садка нашого закладу працюють за програмою дошкільного виховання  «Українське дошкілля».  У розділі «Дитина і навколишній світ» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста , а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Працюючи за цією програмою з минулого року ,наші дошкільнята знають, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста , походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

     Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Вихованці  старшої групи нашого закладу знать  прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви. Свої знання вони отримують з занять, наприклад: «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто», «Вулиці нашого міста», «Наш герб» та ін.

         Важливим напрямом патріотичного виховання  в КНВК «Школа – дитячий садок» є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Ми знайомимо дошкільників з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюємо  зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховуємо розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

          Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

      Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

        Прилучаючи своїх вихованців  до народознавства, дошкільнята  поступово усвідомлюють, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка,іграшка,гончарство), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователі  не тільки  піклуватися про збагачення знань, а й про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. Створена в нашому закладі кімната з народознавства «Світлиця» дає змогу наочно представити дітям історію України, історію рідного краю, рідного міста, побуту українського народу. Особливо цікаво дошкільнятам перебувати серед предметів хатнього вжитку та інтер’єру, оберегів. Тут діти знайомляться з національним ( традиційним, регіональним) одягом, взуттям,  ознайомлюються зі зразками художніх промислів на Україні (вишивка, гончарство, різьбярство, плетіння, вибійка, писанкарство).

           У своїй роботі з дошкільнятами ми використовуємо інноваційні технології ,такі як тематичні проекти: «Нашому роду нема переводу», «Країна в якій я живу», «Народна іграшка», «Бабусина скриня» та інші. З найменшими дітьми ми розучуємо колискові пісні, розповідаємо казки, вивчаємо вірші, граємо в народні ігри. Старші дошкільнята знайомляться з народними традиціями, мистецтвом, оберегами, предметами хатнього вжитку і  т.д. Діти з захопленням вивчають рідну пісенну мову, поглиблюють свої знання про культуру мовлення і її особливості.

         А скільки лічилок і скоромовок знають наші діти – лічити не перелічити.

         Яскравими моментами у житті дошкільнят є народні свята та розваги, які проходять разом з батьками, бабусями та дідусями, багато спільних заходів проходять разом з учнями школи. Під час таких свят завжди лунають сміх та жарти, музика, пісні та танці.

        Саме народні свята та розваги дивують і зачаровують дитячу душу: вбранням, співами, звичаями, подарунками та святковими стравами. Вже традиційними у нас стали «Свято врожаю», «Андріївськи  вечорниці»,  «Свято Св. Миколая», «Різдвяні свята», «Масляна», «Великдень», «Зустріч весни», які проходять разом з учнями школи.

       Навчаючи своїх вихованців на такому цікавому, багатому матеріалі, ми одночасно виховуємо в них любов до рідного краю, землі своїх предків, до рідної мови, яка чарує кожного, кому не чуже відчуття краси та гармонії, почуття гордості за свій народ, поваги до національної культури, звичаїв та оберегів. Ми виховуємо наших дітей справжніми українцями, які завжди були і залишаються мудрими, щирими, з гарним почуттям гумору. А розпочата нами робота потім продовжуються вчителями у школі, щоб ми змогли виховати національно свідому та культурну особистість.

 

«Загальної системи народного виховання

для всіх народів немає не тільки на практиці,

а й у теорії… У кожного народу своя особлива

національна система виховання..»

К.Д.Ушинський

 

   Отож, знайомство дітей в дошкільному навчальному закладі з народною лялькою, навчання їх техніки виготовлення дає нам, педагогам, унікальну можливість закласти в душах маленьких громадян основи моралі, добра, любові, вихованості. Лялька-мотанка формує інтерес до традицій рідного краю. Через ляльку діти пізнають історію життя свого народу, прилучаються до його культури,  формуються естетичні почуття і смаки.

В культурі українського народу виготовлення цієї дитячої забавки посідає значне місце. Вона стає на рівні з мистецтвом вишитих рушників, ткацтвом, мистецтвом кераміки та багатьма іншими прекрасними українськими ремеслами. Крім цього вона ще й сприяє  розвитку дитини як особи. Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, водночас виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколінням, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну. Українська лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння. Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю

дорослих, оточена дитячою турботою і увагою.

    У наш час психологи та педагоги, які працюють з традиційною народною лялькою відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. Виготовлення ляльки-мотанки - це свого роду психотерапія, яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по виготовленню ляльки, стають більш врівноваженими, і разом з тим, вони роблячи свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само, жінки, які в період вагітності, проходять майстер-клас, формують для своєї дитини щастя, здоров’я, успіх.

Також ми дійшли висновків, що дитина в грі поєднує реальність і фантазію, моделює свій образ світу, тренує всі фізичні й душевні ресурси, а отже іграшка допомагає в розвитку дитини. Загалом  лялька-мотанка є  втіленням української працьовитості та почуття краси, адже зроблені своїми руками іграшки несуть в собі тепло людини, яка вкладала свою душу в це творіння. Перша іграшка ніколи не піде з пам'яті дитини, особливо, коли вона служить  берегинею, помічницею душі.

Думаємо, кожен погодиться, іграшка - це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу. Дуже влучно зараз згадати слова Василя Скуратівського: " Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам'ять..."

Українська лялька  - це віддзеркалення культурної пам’яті народу, в якій збереглися прадавні магічні знаки-образи, символіки різних кольорів, що знайшли своє  осмислення  та оновлення в сучасності.

 

 


1
2