Історія закладу

 

     Історія загальноосвітньої школи I-II ступенів № 5 починається з 1922 року. Колись у ній навчались діти залізничників. Потім її називали Озерянською через розташування навколо школи декількох озер. З 1927 по 1958 роки це була затишна школа, яка приймала і випускала багато поколінь учнів, а сьогодні у цьому приміщенні знаходиться шкільна бібліотека.

     Першими, хто відкрив сторінку у житті школи, були директор загальноосвітньої школи № 5 Гребенюк Федір Корнійович і вчителі Скрипник Дар'я  Никанорівна, Івашкіна Ганна Лук'янівна, Чумак Поліна Харитонівна, Андрющенко Катерина Іванівна, Леншина Любов Семенівна, Панасенко Ганна Іванівна.

     У 1958 році на вулиці Свердлова (сучасна В.Сосюри) побудували нове приміщення загальноосвітньої школи № 5, у якій почали навчання 596 учнів у 15 класах, з них 114 першокласників. У школі працювало 25 вчителів, серед них: Кравченко Катерина Романівна, Чорнобривко Галина Василівна, Полюбай Марія Пилипівна.

     За довгі роки історії існування школи директорами працювали Сиваченко Платон Трохимович (1958-1960рр.), Макаренко Іван Якович (1960-1970рр.), Колесник Дмитро Калинович (1970-1978рр.), Ошнек Анатолій Іванович (1978-1985рр.), Курілова Юлія Володимирівна (1985-1989рр.), Фролова Ірина Ювеналіївна (1989-2004рр.).

     Свою педагогічну діяльність тут починали педагоги: Чуйко Ніла Іванівна (заст. директора і вчитель хімії), Третинко Лідія Федорівна (заст. директора і вчитель біології), Єфімова Надія Єгорівна (заст. директора і вчитель математики), Безрукова Віра Петрівна (вчитель математики), Задо-рожний Федір Іванович (вчитель історії), Альохіна Зінаїда Омелянівна (вчитель російської мови), Васильченко Ганна Іва-нівна (вчитель історії), Сорока Людмила Василівна (вчитель російської мови), Коденко Валентина Григорівна (вчитель фізики), Герчановська Олена Афанасіївна (вчитель біології), вчителі початкових класів Обозна Олександра Андріївна, Черепченко Марія Яківна, Тютюнник Катерина Петрівна, Смола Клавдія Іванівна.

     З 2004 року очолює заклад колишня учениця Пупиніна Валентина Вікторівна. Сьогоднішні працівники Авдєєнко Ольга Леонідівна, Бережна Таїса Олексіївна, Александрова Марина Олександрівна, Бондар Марина Володимирівна, Авдєєнко Вікторія Олександрівна, Горбік Тетяна Юріївна  колись теж сиділи за партами нашої школи. 

     Новим кроком у розвитку історії школи стало надання їй у 1997 році статусу україномовної, і з 1 вересня 31 першокласник почав навчання рідною мовою під керівництвом і опікою першої вчительки Михайленко Олени Леонідівни.

     Школа зростила декілька десятків золотих та срібних медалістів. Багато поколінь учнів вийшли зі стін цієї школи, отримали вищу освіту, здобули гарні професії. Серед них Радченко Микола Іванович (випускник 1967р.) - професор, працює в галузі кораблебудівництва, Каут Віктор Маркович - професор, працював викладачем Східноукраїнського університету імені Володимира Даля, Широкий Євген Іванович - кандидат хімічних наук, викладач.

     Херсонського університету, Карабанкін Олександр Борисович - льотчик цивільної авіації, Троян Ігор Михайлович - начальник управління «Ямбурггаз-видобуток», Овча-ренко Лідія Борисівна - лікар-педіатр, Гончарова Валентина Семенівна - викладач російської мови та літератури, Подоляка Наталія Юріївна-лікар-отоларинголог, Бережна Наталія Павлівна- начальник УПСЗН.

Давно випустилися зі школи Солодкий Денис Сергійович, Троян Ігор Михайлович, Смалій Юрій Олексійович, Ковтун Наталія Павлівна, але і сьогодні вони підтримують зв'язок з неюта надають благодійну допомогу її учням.

     7 грудня 2005 року рішенням сесії міської ради школа була перейменована в навчально-виховний комплекс «Школа-дитячий садок». Почалася реконструкція будівлі для дитячого садочку. 15 лютого 2010р. комплекс прийняв перших 50 вихованців. «Школа-дитячий садок» - це нова структура,  заснована  на наступності співпраці дошкільного закладу і школи.

     Згідно з рішенням Рубіжанської міської ради № 11/19 від 17.06.21 заклад було перейменовано у Рубіжанську гімназію № 1 Рубіжаснької міської ради Луганської області. 

   Протягом останніх десятиріч заклад був і залишається центром виховання і дозвілля.